Транспортна географія

Ця класифікація затверджена постановою Кабінету Міністрів Украї¬ни від 06.04.98 р. №455, а зміни та доповнення від 28.02.2001 р. №185.

Автомобільні (позаміські) дороги загального користування України (автомобільні дороги) - це автомобільні дороги, які забезпечують внут-рішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів, врахо¬вують адміністративно-територіальний поділ країни, з'єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави.

Автомобільні дороги є державною власністю і закріплені на праві повною власності за Українською державною корпорацією по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг, яка належить до системи Мінтрансу.

Автомобільні дороги поділяються на дороги державного і місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення поділяються на магіст¬ральні та регіональні. До магістральних автомобільних доріг належать автомобільні доро¬ги, суміщені з міжнародними транспортними коридорами та міжнарод¬ними автомагістралями категорії "Є". До регіональних автомобільних доріг належать:

- автомобільні дороги, що з'єднують столицю України - місто Київ з адміністративним центром Автономної Республіки Крим, адміністратив¬ними центрами областей та містами державного підпорядкування;
- автомобільні дороги, що з'єднують основні міжнародні прикордонні пункти пропуску автомобільного транспорту, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об'єкти національного культурного надбання, курортні зони та великі промислові і культурні центри країни з дорогами, визначеними в абзацах другому та четвертому цього пункту.

Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на терито¬ріальні та районні.

До територіальних автомобільних доріг належать:
- автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Авто¬номної Республіки Крим і областей між собою та з адміністративними центрами районів, містами обласного підпорядкування, а також міста обласного підпорядкування і адміністративні центри районів між собою;
- автомобільні дороги, що з'єднують із магістральними та регіона¬льними дорогами і дорогами, визначеними в абзаці третьому цього пун¬кту, основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, курор¬ти, об'єкти національного культурного надбання та природно-заповідного фонду, прикордонні автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення.

До районних автомобільних доріг належать:
- автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри районів з населеними пунктами в межах району та населені пункти району між собою;
- автомобільні дороги, що з'єднують населені пункти в межах райо¬ну із залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, об'єкта¬ми національного культурного надбання та природно-заповідного фонду з мережею інших доріг загального користування;
- під'їзди до прикордонних пунктів пропуску автомобільного транс¬порту.

Наявність різноманітних досліджень є важливим аргументом, що свідчать про сформованість географії транспорту в Україні як важливого напряму соціально-економічної географії. Разом з тим зараз вона переживає трансформацію і має ряд проблем у своєму розвитку.

Значна частина досліджень, що ґрунтується на застарілій методології, присвячена вивченню традиційних об'єктів. Це ознака певної стагнації цього наукового напряму, оскільки базові наукові концепції були сформовані кілька десятиліть тому, і не відбувається 16 процес наукової еволюції. В результаті застарілі теоретико-методологічні основи й методи не відповідають сучасним потребам науки, а тим більше сучасному спрямуванню прикладних досліджень у цій сфері. Це значно уповільнює її розвиток, знижуючи можливості застосування досліджень на практиці. Крім того, дослідження часто охоплюють ті теми, які виходять з 17 (2004).

Недостатній розвиток нових напрямів, які активно розвиваються в зарубіжній географії. Аналіз тематики провідного зарубіжного журналу з географії транспорту «Journal of Transport Geography» за останнє десятиліття показав, що в ньому домінують статті такої тематики: міський транспорт (15%), морські перевезення і порти (15%), доступність (15%), повітряний транспорт (10%), поведінкова географія (travel bihavuar) (10%), публікації про просторові переваги в транспортних мережах, просторові економетричні моделі (5%), інші теми (30%) [5].

Останніми десятиліттями світові інтеграційні процеси, глобалізація, нові транспортні технології та інновації, збільшення контейнерних перевезень, застосування інформаційних технологій для управління транспортними потоками зумовили трансформацію територіальної організації транспортної системи. Удосконалення транспортних систем підсилюють глобальну взаємодію і зумовлюють зміни в понятті «місце розташування», відбувається процес «стиснення простору». Основною функцією транспорту стала інтернаціоналізація економіки й суспільства, він перестав бути галуззю господарства. Змінилися швидкість перевезень, обсяги транспортних потоків між країнами й регіонами, звузився розподіл за спеціалізацією окремих видів транспортних потоків, з’явилися нові елементи територіальної структури (контейнерні термінали, мультимодальні логістичні центри).

Транспортна система стає комплексною, трансформується в складну товаропровідну логістичну систему під впливом процесів глобалізації, змін у структурі господарства. Відбувається перехід від багатогалузевої транспортної системи до єдиних логістичних ланцюжків і формування мережевих структур. Активно розвиваються нові технології перевезень, «розмиваються» кордони між окремими видами транспорту, кожен з яких раніше використовувався в своїй сфері і мав чітку спеціалізацію. Відбувається їхня інтеграція в єдині логістичні ланцюги, орієнтовані на мінімізацію витрат і реалізацію принципу «точно в строк» . При цьому відбувається процес стандартизації перевезень, що 18 дозволяє укрупнити відправлення й потоки шляхом застосування контейнерів (стандартних транспортних засобів). Зараз для перевезення одного вантажу активно використовуються два або більше видів транспорту і таким чином відбувається розвиток всесвітньої інтермодальної (міжгалузевої) системи, що використовує комбіновані перевезення. Ці процеси значно підвищили роль логістики в організації транспортних потоків, відбувається формування транспортно-логістичних систем, що забезпечують інтеграцію виробництва та розподільчої системи.

Розрізняють такі види транспорту: автомобільний, залізничний (наземний і підземний – метро), повітряний, водний (річковий і морський), а також рейковий і безрейковий наземний електротранспорт (трамваї, тролейбуси).

Електротранспорт забруднює середовище внаслідок шуму та електромагнітних випромінювань, а також потраплянням в довкілля речовин, які застосовуються при обслуговуванні цього транспорту; проте завдяки тому, що електроенергія виробляється за межами населених пунктів, електричний транспорт значно поліпшує екологічну атмосферу в містах.

На різних видах транспорту використовують такі види палива: автомобільний бензин, авіаційне та дизельне паливо, гасові фракції, природний газ і суміш різних видів палива. За конструкцією двигунів розрізняють карбюраторні, інжекторні, двигуни з прямим уприскуванням паливної суміші, дизельні та реактивні силові установки, які мають різні конструкції і по різному впливають на природне середовище.

Негативний вплив транспорту на довкілля полягає в тому, що для його функціонування потрібне паливо, яке саме по собі токсичне; при роботі різних двигунів поглинається кисень і виділяються вихлопні гази, багато з яких негативно впливають на природу. Нераціональне використання речовин, які застосовуються при догляді за двигунами, також забруднює довкілля. Робота транспорту супроводжується шумом, вібраціями, електромагнітним випромінюванням, тепловим забрудненням середовища. При русі машин по ґрунтових дорогах 19 порушується поверхневий шар ґрунту, виникає запилення і т. д. Як уже було сказано, при експлуатації транспортних засобів виділяються газоподібні (оксиди сірки, азоту, чадний газ, різні вуглеводні, продукти неповного згоряння та розкладання палива змінного складу), пароподібні (тетраетилсвинець та інші речовини), рідкі (стічні води змінного складу) і тверді (золи) забруднювальні речовини. Транспортні засоби, що працюють на карбюраторних двигунах, сильно забруднюють середовище чадним газом, тетраетилсвинцем (його в атмосферу надходить понад 8 тис. т щорічно), оксидами азоту й вуглеводнями. Транспортні засоби, що працюють на дизельних двигунах, менше забруднюють середовище СО, але більше – оксидами сірки та азоту

Внаслідок роботи транспортних засобів виникає фотохімічний смог, пов’язаний з надходженням в атмосферу оксидів азоту, вуглеводнів, кисню та водяної пари. Під впливом сонячної радіації утворюються оксиданти, отруйна дія яких дуже велика й перевищує інші речовини, що надходять в атмосферу. Продукти перетворень різних забруднювачів, які перебувають в атмосфері, потрапляють у ґрунт і природні води.

Догляд за транспортними засобами потребує великої витрати води й супроводжується утворенням стічних вод. Стічні води станцій техобслуговування містять суспензії твердих речовин, емульсії мастил, а також розчини солей і мийних засобів. Потрапляння таких вод у природні водойми або в грунт призводить до їх забруднення атмосфера, і гідросфера, і ґрунти забруднюються внаслідок порушення правил перевезення вантажів і різних аварій на транспорті. Велика кількість нафти і нафтопродуктів, вугілля, різних солей потрапляють і в річки, і в моря, і в літосферу.

До того ж виявлено, що нафта як забруднювальна речовина потрапляє в середовище проживання (Світовий океан) переважно через зливні води, які утворюються при відсій нафти, що транспортується. Атмосфера є потужним забруднювачем природних вод і літосфери, оскільки більш ніж 50 % усіх забруднень, що надійшли в неї, потрапляє в Світовий 20 океан і на сушу. Тому автомобільний, наземний залізничний та інші види наземного транспорту є джерелом забруднення і гідросфери, і літосфери. Крім того, що транспортні засоби виділяють велику кількість продуктів згоряння палива, всі види транспорту є джерелом теплового й шумового забруднення, а також електромагнітного випромінювання.

Основні напрями природоохоронної діяльності на транспорті :
1. Суворе дотримання правил транспортування людей і вантажів, що зробить роботу транспорту більш оптимальною, економічно вигідною, знизить витрати енергії, палива та інших ресурсів.
2. Проведення реконструкції двигунів, яка завдяки чому зменшиться витрата палива на одиницю пробігу, знизиться рівень шуму й вібрації (внаслідок принципово нових технологічних рішень), значно зменшиться вміст шкідливих домішок у вихлопних газах.
3. Розроблення нових типів двигунів (типу електромобілів), які мінімально забруднювали б природне середовище, і впровадження їх у практику.
4. Розроблення нових видів палива, які були б більш екологічно чистими, тобто при їх спалюванні утворювалася б менша кількість речовин, які негативно впливають на здоров’я людини та природні екологічні процеси.
5. З огляду на те, що кількість шкідливих забруднювачів залежить від режиму роботи двигуна, слід оптимізувати режим руху на автомобільних дорогах, по можливості виключаючи виникнення «дорожніх пробок» та інших труднощів під час руху транспортних засобів.
6. Застосування нових технологій спалювання палива без використання тетраетилсвинцю, що сприяло б більш повному спалюванню палива.
7. Розроблення приладів, які вловлювали б або знешкоджували шкідливі забруднювальні домішки, що містяться у вихлопних газах, та обладнання ними транспортних засобів.
8. Розроблення оптимального режиму роботи двигунів різних 21 типів і використання ЕОМ для тонкого керування режимом спалювання палива.
9. Збирання, знешкодження стічних вод, що утворюються при експлуатації й догляді за транспортними засобами, утилізація витягнутих із них корисних компонентів.
10. Збирання відстійних вод, знешкодження та видалення з них корисних компонентів з метою утилізації; вплив на ці води різними засобами очищення.
11. Систематичне проведення екологічної освіти працівників, зайнятих у сфері експлуатації та обслуговування транспортних засобів, з метою їх активного залучення в роботу, що забезпечує мінімальне забруднення середовища проживання.

План

1. Залізничний транспорт.
2. Автомобільний транспорт.
3. Морський та річковий транспорт.
4. Повітряний транспорт.
5. Трубопровідний та міський транспорт.

Залізничний транспорт. Відіграє провідну роль у здій¬сненні внутрідержавних і значну — у зовнішньодержавних економічних зв'язках України. На нього припадає основна частина вантажообігу і перевезень пасажирів. Цей тран¬спорт характеризується регулярністю руху і високою швидкістю перевезень, великою пропускною і провізною спроможністю.

Розвиток залізничного транспорту в Україні розпочав¬ся в 60-ті роки XIX ст. У цей період були збудовані перші залізниці: Львів — Перемишль (1861) та Одеса — Балта (1865), яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Мос¬кви. У другій половині XIX ст. почалося будівництво заліз¬ниць у Донбасі та Придніпров'ї/.

Розташування України між центральними районами Росії та Західною Європою сприяло прокладенню важливих транзитних залізниць, зокрема: Москва — Бахмач — Київ — Козятин — Здолбунів — Львів — Чоп і далі в Словаччину, Чехію, Угорщи¬ну. Розвиток паливно-енергетичного і металургійного комплексів, особливо в Донбасі та Придніпров'ї, зумовив будівництво залізниць у напрямках Донбас — Придніп¬ров'я — Криворіжжя. Із Донбасу в Придніпров'я направ¬ляються кокс та енергетичне вугілля, а в зворотному нап¬рямку — залізна руда та марганець.

Великий обсяг видобутку і перевезень донецького ву¬гілля на північ, північний захід потребував будівництва нових залізниць. Зокрема, в 1937 р. було завершено спо¬рудження і реконструкцію колії Донбас — Москва протяж¬ністю 1200 км, а пізніше — Дебальцево — Валуйки — Єлець — Москва та ін. Важливим є південно-західний нап¬рямок, інтенсивні вантажо- і пасажиропотоки якого пов'я¬зані з перевезенням вантажів, пасажирів з України, а та¬кож Росії, Білорусі у чорноморські порти і в зворотному напрямку. Внутрішні економічні зв'язки забезпечують за¬лізниці Київ — Полтава — Харків, Київ — Одеса, зовніш¬ньоекономічні — Київ — Ковель — Хелм з виходом на Польщу та інші країни Європи. Після створення морської поромної переправи Батумі — Одеса зросло значення заліз¬ниці Одеса — Львів — Перемишль, яка відіграє важливу роль у здійсненні не лише внутрішніх і зовнішніх переве¬зень, а й надає транспортні послуги країнам Закавказзя в їх економічних зв'язках із країнами Європи.

В Україні сформувалась мережа великих залізничних вузлів з розвинутим станційним і складським господарс¬твом: Харків, Лозова, Дебальцеве, Ясинувата, Волноваха, Полтава, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Жме-ринка, Козятин, Тернопіль, Львів, Ковель, Коростень, Чоп та ін. Багато з них пов'язані з іншими видами транспорту, що сприяє формуванню транспортних вузлів змішаного ти¬пу. На цих вузлах відбувається перевалка вантажів з одно¬го транспорту на інший і координація їх діяльності. До них належать: Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв, Одеса, Маріуполь, Керч.

Велика увага приділяється електрифікації залізниць, протяжність яких на 2000 р. досягла майже 8 тис. км. Внас¬лідок цього зросла швидкість рухомого складу, пропускна спроможність найважливіших залізниць та ефективність їх використання. Електрифікованими є магістральні та най¬більш вантажонапружені залізниці: Москва — Київ — Львів — Чоп, Донбас — Кривий Ріг, Харків — Запоріж¬жя — Севастополь, Харків — Лозова — Микитівка, Київ — Миронівка — Дніпропетровськ, Хирівка — Помошна — Одеса — Іллічівськ, Харків — Красний Лиман — Дебальце¬ве, а також приміські зони Києва, Харкова, Дніпропетров¬ська, Донецька, Львова та інших великих міст. Залізничний транспорт України посідає четверте місце у світі після Росії, СІЛА і Канади за обсягом вантажооборо¬ту. Але обсяги перевезень вантажів і пасажирів в останнє десятиліття XX ст. — перші роки XXI ст. постійно змен-шувалися. У структурі перевезення вантажів переважа¬ють вугілля, в тому числі кокс, руди чорних та кольорових металів і самі метали, лісові вантажі, будівельні матеріа¬ли, машини та устаткування, продукція АПК.

Автомобільний транспорт. Цей вид транспорту починає і закінчує перевезення вантажів морським, річковим і заліз¬ничним транспортом. Автотранспорт забезпечує функціону¬вання і територіальну організацію всіх галузей народного господарства, насамперед галузей АПК. Зі створенням між-державних автомагістралей постійно зростає значення ав¬тотранспорту у здійсненні міждержавних зв'язків, зокрема з Росією, Білоруссю, Молдовою, країнами Європи.

Розвиток і територіальна організація автомобільного транспорту залежать від галузевої структури, територіаль¬ної організації народного господарства, природних умов, рельєфу. Найважливішими автомагістралями України є: Київ — Полтава — Харків — Ростов-на-Дону; Київ — Мос¬ква; Київ — Санкт-Петербург; Київ — Житомир — Рівне — Львів — Ужгород; Київ — Дніпропетровськ — Донецьк — Маріуполь та ін. Майже третина автошляхів України ма¬ють капітальний тип покриття — переважно шляхи загаль-нодержавного і міждержавного значення. Загалом перева¬жає перехідний тип покриття (гравійне, шосе, асфальтове, бруківки).

У сільській місцевості домінують автошляхи місцевого та внутрігосподарського підпорядкування. Майже 30% їх ще не мають твердого покриття і за несприятливих погодних умов стають слабо прохідними. Внаслідок цього націо¬нально-господарський комплекс України, зокрема галузі АПК, зазнає великих матеріальних збитків. Щоб забезпечити Україну автошляхами на рівні євро¬пейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км доріг, у тому числі 60% у сільській міс¬цевості. Міждержавні зв'язки потребують будівництва ав-томагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобе¬тонним покриттям і багаторядним рухом. Досвід СІЛА, Ні¬меччини, Японії свідчить, що саме під час економічних криз будівництво автошляхів набувало пріоритетного зна-чення, сприяло створенню нових робочих місць і високій ефективності капіталовкладень. Значний потенціал вантажного парку України (70%) зосереджено в господарствах і автопідприємствах (АТП) агропрому та корпорації «Укравтотранс», решта — на під¬приємствах різних відомств.

"Автомобільний транспорт потребує значного технічного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузовів, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особли¬во малої вантажопідйомності, розвитку мережі сервісного обслуговування, створення нових і модернізації діючих ав-торемонтних заводів.

Морський транспорт. Протяжність берегової лінії, яка не замерзає, становить більше 1000 км. У зручних бухтах споруджено 18 морських портів, серед яких найважливі¬шими є Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Південний, Миколаїв, Се¬вастополь, Ялта, Феодосія, Керч на березі Чорного моря та Маріуполь і Бердянськ на березі Азовського моря.

Працює 8 судноремонтних заводів, які будують невеликі судна. Основою морського транспорту України є Чорноморське (ЧМП), Азовське (АМП) морські пароплавства, а також Українсько-Дунайське (УДП) пароплавство. Сумарна вантажо¬підйомність транспортного флоту України становить понад 5 млн. т, а пасажирського флоту — майже 10 тис. місць; во¬на є однією із найбільших у Європі.

У структурі вантажних морських перевезень перева¬жають вантажі, які посідають чільне місце й у структурі експортно-імпортних поставок України: руди чорних і ко¬льорових металів, кам'яне вугілля, кокс, нафта і нафто-продукти, мінерально-будівельні матеріали. Каботажні перевезення (між портами однієї держави, портами різних морів) здійснюються на вантажообігу -обороті незначна.

Експортно-імпортні перевезення ванта¬жів морським транспортом здійснюються в середньому на відстань до 8 тис. км і більше, внаслідок чого їх частка у вантажообігу морського транспорту перевищує 95%. Най¬більшу кількість міжнародних перевезень забезпечують чорноморські порти Одеси, Іллічівська і Південного. На Одеський порт припадає більше 20% вантажообігу мор¬ського транспорту України. Основними вантажами є руди, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали, зерно, цукор, цитрусові та ін. Чорноморський порт розташований за 20 км від Одеси, є дублером Одеського. Працює він на забезпечен¬ня експортних поставок.

Порти Азовського пароплавства — Маріуполь, Бер¬дянськ і Керч — спеціалізуються переважно на експорті залізної та марганцевої руд, чорних металів, кам'яного ву¬гілля, цементу.

Порти Українсько-Дунайського пароплавства — Рені, Ізмаїл, Кілія і Вилкове відіграють важливу роль в еконо¬мічних зв'язках з країнами Європи, особливо Дунайського басейну.

Через морські порти на експорт надходить кам'яне (коксівне) вугілля, кокс, залізна і марганцева руди, чорні метали, хімічні продукти, зокрема аміак, цемент, цукор, деякі види машин та інші товари. Україна імпортує ма¬шини та обладнання, мінерально-сировинні ресурси, зок¬рема боксити, фосфорити, продукцію сільського госпо¬дарства тощо. У перспективі важливе значення можуть мати нафта, нафтопродукти, зріджений газ. Але їх імпорт стане можливим після завершення будівництва нафто- і газотерміналів. Для освоєння нових вантажопотоків не¬обхідно поповнити флот спеціалізованими суднами, передусім танкерами і метановозами. Український флот на початку XXI ст. досяг критичного віку, і якщо його не оновити радикально, то за 6—10 років його витиснять іно¬земні конкуренти.

Річковий транспорт. Основні водні артерії України — Дніпро з притоками Прип'ять і Десна, а також Дністер, Південний Буг. Як магістральні річкові шляхи використо¬вуються ділянки Дністровського лиману загальною про¬тяжністю понад ЗО км, гирло Дунаю довжиною 152 км, з них з морським устаткуванням — 140 км. Усі інші судно¬плавні річки — Десна (на північ від Чернігова), Стир, Го-ринь, Дністер, Самара, Південний Буг, Сіверський До¬нець, Інгулець, Ворскла, Псьол, Орель — за транспортним використанням належать до малих річок. їх використову¬ють переважно для перевезення будівельних матеріалів, деякої продукції АПК, але суттєвої ролі у розміщенні про¬дуктивних сил вони не відіграють.

Річковий транспорт України системою каналів зв'яза¬ний з річками Білорусі та Польщі, що дає вихід у Балтій¬ське море. Основні вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються в річкових портах Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Дніпродзержинська, Кременчука, Черкас, Ні¬кополя, Чернігова, Херсона, Миколаїва, Рені, Ізмаїла, Кілії, Вилкова.

У структурі перевезень домінують мінеральні будівель¬ні матеріали (будівельний пісок і тверді кристалічні мате¬ріали), цемент, руда, метали і металобрухт, вугілля, про¬дукція АПК. Найбільший обсяг вантажних перевезень здійснюють Київська, Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області.

Трубопровідний транспорт. Цей вид транспорту най¬більш економічний і ефективний для транспортування рідкого палива, пального і технологічного газу, хімічних продуктів. Його розвитку сприяє розвиток в Україні наф¬тової, нафтопереробної і газової промисловості. Початок будівництва трубопровідного транспорту припадає на 20-ті роки XX ст., коли в Прикарпатті було побудовано перший в Україні газопровід Дашава — Стрий — Дрогобич (1924).

Нафтопровідний транспорт. Охоплює 12 основних нафтопроводів загальною протяжністю до 3,0 тис. км. Діа¬метр труб — 720 мм. Нафтопровідна міжнародна мережа представлена транс'європейським нафтопроводом «Друж-ба», протяжність якого в межах України — 680 км. Ним поставляють нафту з Росії в країни Центральної Європи. Решта нафтопроводів має внутрідержавне значення і забезпечує нафтопереробні заводи України сировиною, біль¬шість якої надходить з Росії. Це нафтопроводи Самара — Лисичанськ — Кременчук — Херсон, Мічурінськ — Кре¬менчук, через які в Україну надходить сибірська нафта.

У перспективі важливе значення для забезпечення Ук¬раїни нафтою матимуть поставки з країн Близького і Серед¬нього Сходу. Поставлятиметься вона танкерами до Одесько¬го порту, де через нафтотермінал потраплятиме на Одеський нафтопереробний завод і через систему нафтопроводів — на Херсонський, Кременчуцький і Лисичанський нафтопере¬робні заводи. Будівництво нафтопроводу з Одеси до нафто¬проводу «Дружба» сприяло б поставкам нафти з цих регіо¬нів і Азербайджану в країни Центральної та Західної Євро¬пи з наданням Україною транспортних послуг.

Для ефективнішого функціонування галузі потрібно буде модернізувати нафтопроводи від Одеси до Херсона і Кременчука, що дасть змогу збільшити обсяги транспорту¬вання, забезпечити реверс нафти.

Газопровідний транспорт. Він — найефективніший і єдиний вид транспорту в Україні для транспортування газу. Основою є магістральні газопроводи, збудовані в 50— 60-ті роки XX ст. для експорту газу з України: Дашава — Київ — Москва, Шебелинка — Брянськ, Шебелинка — Острогожськ — Москва, Дашава — Мінськ — Вільнюс — Рига. Три перші нині використовуються для поставок в Україну газу з Росії та Туркменистану. Для газифікації країни були збудовані газопроводи: Дашава — Дрогобич, Дашава — Стрий, Дашава — Долина — Львів, Угорськ — Івано-Фран¬ківськ, Шебелинка — Харків, Шебелинка — Дніпропет¬ровськ — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів, Шебелинка — Київ — Красилів — західні райони України. З Прикарпаття газопроводи простягаються в Польщу, Словаччину, Че¬хію. Через територію України прокладено магістральні га¬зопроводи з Оренбурга, Західного Сибіру, якими Росія екс¬портує газ у Західну Європу.

В Україні створено мережу продуктопроводів Торжок — Долина, Тула — Шостка — Київ, Джанкой — Феодосія — Керч, Глібовське — Сімферополь — Севастополь.

Мережею газопостачання охоплено приблизно 50% міських поселень і лише 8% сільських, що дуже мало по¬рівняно з європейськими країнами. У перспективі Україна повинна розширити кількість країн-постачальниць газу. Значна роль у цьому належатиме Ірану, який має величез¬ні поклади газу і заінтересований у торгівлі з Україною.

Повітряний транспорт — один з наймолодших видів сполучення. Його почали ширше використо¬вувати для перевезень пасажирів і вантажів тільки в повоєнний період. Уже в 1989 р. пасажирооборот цього виду транспорту становив 15,4 млрд паса¬жиро-кілометрів. Повітряним транспортом України перевезено (відправлено) 17,3 млн пасажирів. Вод¬ночас перевезення вантажів, включаючи пошту, авіаційним транспортом є відносно незначним і в 1989 р. становило 214 тис. т, причому відправлен¬ня вантажів, особливо в останні роки, скороти¬лося.

Повітряним транспортом України здійснюються регулярні внутрішньо обласні, міжобласні та міжнарод¬ні зв'язки. Великими центрами повітряного транс¬порту є Київ, Сімферополь, Одеса, Донецьк, Лу¬ганськ, Запоріжжя, Харків, Вінниця, Львів та ін. Україна зв'язана повітряними лініями з багатьма зарубіжними країнами.

Міський пасажирський транспорт

До цього виду транспорту належать метропо¬літен, трамваї, тролейбуси, автобуси і таксі.Метрополітени споруджені в Києві (розпоча¬лося будівництво у 1949 р.; перша лінія «Вокзаль¬на» — «Дніпро» здана в експлуатацію у 1960 р.), а також у Харкові (будівництво розпочалося в 1968 р.; перша черга здана в експлуатацію в 1978 р.). Експлуатаційна довжина шляхів (у двоколійному обчисленні) в 1989 р. становила 62,4 км. Цим ви¬дом транспорту в 1989 р. перевезено близько 690 млн. пасажирів.

Таблиця 1. Характеристика основних видів транспорту

Вид	Переваги	Недоліки	Товари, що перевозяться
Залізничний	1. Велика провізна спроможність 2. Дешевий 3. Регулярність	1. Дорого коштує будівництво залізниць 2. Невелика швидкість доставки вантажів	Сільськогосподарські продукти, корисні копалини, пісок, автомобілі, хімікати
Автомобільний	1. Велика швидкість доставки 2. Можливість доставки вантажу «від дверей до дверей» без перевантаження 3. Маневреність 4. Регулярність	1. Низька провізна спроможність 2. Дорогий вид 3. Дорого коштує будівництво доріг	Одяг, книги, комп'ютери, паперові товари
Водний	1. Дешевий 2. Має велику провізну спроможність 3. Не вимагає капітальних вкладень у будівництво провізних шляхів	1. Нерегулярність 2. Обмежений у застосуванні 3. Невелика швидкість доставки	Нафта, пісок, зерно, гравій, металургійні руди, вугілля
Повітряний	1. Велика швидкість доставки 2. Спроможний доставити вантаж у будь-який район, де немає інших видів транспорту	1. Мала провізна спроможність 2. Нерегулярність 3. Дуже дорогий вид транспорту	Прилади, швидкопсувні харчові продукти
Трубопровідний	1. Найдешевший 2. Велика провізна спроможність 3. Швидкість перекачування вища, ніж на залізничному транспорті 4. Капітальні вкладення удвічі нижчі від залізничних	Обмежений у застосуванні	Нафта, кам'яне вугілля, хімікати

Транспортним процесом перевезення вантажів називають підготовку вантажу до перевезення, подачу рухомого складу, навантажен¬ня оформлення перевізних документів, власне перевезення, виванта¬ження та передача вантажу споживачеві.

Подача пасажирського рухомого складу до місця посадки пасажирів. забезпечення зручної посадки людей, організація виходу паса¬жирів з рухомого складу по закінченню поїздки - усі ці операції скла¬дають транспортний процес перевезення пасажирів.

Основою організації процесу перевезень є документація, яка визна¬чає порядок виконання, координацію та взаємодію різних видів транспор¬ту . з також правила та технологію перевезень на окремих його видах.

Велике значення у виконанні перевезень мають складові елементи транспортного процесу, а саме:
- транспортно-експедиторські операції, до яких відносять прийняття упаковку, маркування, видачу вантажів представникові перевізника короткочасне їх зберігання на проміжних складах; оформлення різного роду платежів; передачу вантажу з одного виду транспорту на інший: видачу вантажу вантажоодержувачеві.
- навантажувально-розвантажувальні операції, до яких відносять навантаження вантажу на транспортний засіб, його вивантаження, закріплення, замір, оформлення документів.

Основна частина вантажних і пасажирських перевезень здійснюється за участю двох і більше видів транспорту. Так, 80 % вантажів, що при¬бувають у морські порти, передаються на залізницю, а в річкових портах ця частка досягає 50%. Практично вся нафта з трубопроводів передається на інші види транспорту, а автомобіль взаємодіє з усіма видами транспорту, особливо велике його значення для пасажирських перевезень.

Пунктами взаємодії є транспортні вузли. Раніше транспортні вуз¬ли внаслідок свого історичного розвитку та відомчої підпорядкованості будувалися без ретельного обліку швидкого перевантаження ванта¬жна з одного виду транспорту на інший. У взаємодії різних видів транспорту має відродитися єдина транспортна система держави.

У більшості країн раціональна взаємодія основних видів транспортних комунікацій перебуває в державній власності. Ця взаємодія по¬лягає в злагодженій і погодженій роботі транспорту в загальному пе¬ревізному процесі. Вона залежить від багатьох умов правового, еко¬номічного, технічного, технологічного, організаційного та управлінсь¬кого характеру.

Вибір виду або видів транспорту для перевезення здійснюється за двома основними параметрами: вартісною оцінкою й вимогами до на¬дійності та якості перевезення. Вартісна оцінка залежить від тариф і знижки з тарифу вибраних перевізників. Надійність та якість переве¬зення є складнішим параметром - його характеризують терміни пере¬везення, схоронність партії і споживчих властивостей вантажів під час перевезення.

Окремі види транспорту не функціонують ізольовано. Виконуючи спільну функцію по забезпеченню народногосподарського комплексу вантажними і пасажирськими перевезеннями, різні види транспорту формують між собою тісні взаємозв’язки. Внаслідок цього складається транспортна система, яка розвивається у взаємодії з усім народногосподарським комплексом країни. Транспортна система являє собою територіальне поєднання шляхів сполучення, технічних засобів транспорту і служби перевезень, які об’єднують усі види транспорту і всі ланки транспортного процесу у їхній взаємодії та забезпечують успішне функціонування народногосподарського комплексу країни в цілому.

Роботу транспортної системи забезпечує транспортна інфраструктура. яка включає в себе шляхи сполучення, рухомий склад, вантаж¬ні-розвантажувальне господарство транспортних та інших підпри¬ємств і організацій, які здійснюють навантаження, розвантаження і перевалку вантажів, що перевозяться всіма видами транспорту, а також засоби управління і зв'язку, різноманітне технічне обладнання. Основними документами, що визначають взаємні обов’язки, права та відповідальність транспорту, клієнтури, відправників вантажу і ванта-жоодержувачів, є статут залізниць, кодекс торгового мореплавання, статут водного транспорту, статут автомобільного транспорту і повіт¬ряний кодекс.

Взаємодія різних видів транспорту полягає в злагодженості та узгодженості операцій на різних видах транспорту, які беруть участь у літальному перевізному процесі вантажів і пасажирів. Аналіз практики і дослідження перевізного процесу показують, що взаємодія різних ВИДІВ транспорту залежить від багатьох умов економічного, технічного, технологічного, організаційного та управлінського характеру.

В економічному аспекті важливою умовою забезпечення взаємодії ідентичність планів перевезень вантажів змішаного повідомлення, от направляються для виконання всім підрозділам відповідних видів тане порту. Перспективні і особливо річні та оперативні плани перевезень (на квартал, місяць) мають збігатися за обсягами, номенклатурою строками, пунктам відправлення, перевалки і призначення, найменуванням організацій, що здійснюють відправлення та одержання вантажу. Наявність абсолютно ідентичних планів перевезень у кожному з взаємодіючих видів транспорту дає змогу завчасно передбачити подачу відповідного вантажу рухомого складу, підготувати постійні споруди, маневрові та перевантажувальні засоби, забезпечити процес передачі вантажу з одного виду транспорту на інший необхідною робочою силою.

Недоліком слід визнати також положення, коли більша частині вантажів, що перевозяться за участю різних видів транспорту, не пот¬рапляє в плани прямих змішаних сполучень і заздалегідь прирікає на тривалу затримку в пунктах перевалки.

Важливий економічний важіль для розвитку ефективних зміша¬них повідомлень являють собою тарифи. Залізничний транспорт у разі відправлення вантажу в прямому змішаному залізнично-річковому повідомленні знижує провізну плату на 30%. При перевезенні ванта¬жів у залізнично-морському сполученні, а також у поєднанні з іншими видами транспорту подібні заохочувальні тарифи не застосовуються Виникає необхідність створення системи уніфікованих тарифів, як: стимулювали б розвиток змішаних перевезень.

Технічний аспект проблеми взаємодії зводиться до конструкцій¬ної уніфікації та уніфікації потужності всіх елементів і ланок (різних видів транспорту), які беруть участь у здійсненні перевезень у зміша¬них сполученнях.

Технологічний аспект проблеми полягає в необхідності оброб¬лення вантажів у транспортних вузлах єдиному порядку, без якого швидкий і ефективний перехід вантажів з одного виду транспорту на інший неможливий. Тут необхідно ретельно узгодити приватні техно¬логічні процесів між собою. Це стосується залізничних станцій, авто підприємств, портів, під’їзних шляхів клієнтури та інших ланок, зосе¬редженим у вузлах.

Контрольні запитання

1. Які переваги та недоліки залізничного транспорту?
2. Які переваги та недоліки водного транспорту?
3. Які переваги та недоліки автомобільного транспорту?
4. Які переваги та недоліки повітряного транспорту?
5. Які переваги та недоліки трубопровідного транспорту?
6. Які існують елементи транспортного процесу?
7. У чому полягає вибір видів транспорту, робота транспортної сис¬теми?
8. У чому полягають особливості взаємодії різних видів транспорту в економічному аспекті?
9. У чому полягають особливості взаємодії різних видів транспорту в технічному та технологічному аспектах?

На роботу транспорту в Україні впливає географічне положення країни. Вся територія нашої країни розміщена в помірному поясі, і погодні умови досить сприятливі для використання будь-якого виду транспорту. Природні умови в різних регіонах неоднакові за своїм характе¬ром, і вони часто безпосередньо впливають майже на всі види транс¬порту.

Для кожного виду транспорту притаманні свої характерні особли¬вості, але всі вони в цілому здійснюють вплив на:
- швидкість руху (наприклад, у річковому транспорті - звивис¬тість річок та стан ложа збільшують час проходу судна);
- швидкість доставки вантажу (пасажирів);
- кількість капіталовкладень для будівництва шляхів сполучен¬ня (на залізничному транспорті - несприятливі кліматичні явища викликають багато труднощів, а як результат - зайві витрати; сильна розчленованість місцевості збільшує витрати на будівництво мостів).

Вплав природних умов на залізничний транспорт. Сучасна техніка дає можливість прокладати залізничні колії майже в будь-яких регіонах України. Однак будівництво та експлуатація доріг у районах з не¬сприятливими погодними умовами ускладнює будівництво, а отже й збільшує його вартість. В Україні 85 % доріг мають керівні ухили від 6—10 %о більші ухили - від 12-17 %о на магістральних дорогах та в го¬рах. Останні трапляються на лініях Львівської залізниці напрямку Львів - Галич - Коломия та ін.

Профіль залізничної лінії впливає на швидкість поїздів, при вели¬кій протяжності елементів профілю з керівним ухилом ходова швид¬кість знижується. Пряма траса і пологий профіль з експлуатаційної точки зору ефективнішій. Однак навіть на рівнині не завжди економі¬чно доцільно будувати залізницю по прямій. При проектуванні траси шлях часто подовжується задля обслуго¬вування великих міст та промислових центрів, розташованих у стороні від прямої лінії. Рельєф місцевості впливає на об’єм земляних робіт при будівництві. Чим менше заданий керівний ухил и чим не рівніша! поверхня, тим більше буде виконуватися земляних робіт, а це збіль¬шує витрати на будівництво.

Від геологічних умов залежить наявність та якість матеріалів для земляного полотна й баласту. Найкращим видом баласту для залізнич¬ного покриття є щебінь. Близьке розташування місця видобутку щебеневого матеріалу значно здешевлює будівництво залізничної колії. Також при будівництві залізниці слід враховувати наявні карстові явища, обвали, осипи. Сильна розчленованість місцевості збільшує витрати на будівництво мостів . Сильні морози знижують масу потяга, але збільшують витрати на паливо для обігріву взимку пасажирських вагонів.

Вплив довкілля на автомобільний транспорт. Автомобільний транспорт долає крутіші ухили, ніж залізничний, але все ж таки нерів¬ний характер місцевості робить дорожчим будівництво автодороги та перевезення по ній вантажу. При проектуванні обов’язково враховуються :розчленованість рельєфу, ерозійна мережа та її густота, геологічні умови, карстові явища, в гірських місцевостях враховується можливісгь обвалів, зсувів, осипів. На будівництво та експлуатацію автодоріг впливають ті ж самі кліматичні фактори, що й на ЗАЛІЗНИЦЯХ: снігові замети, температура повітря, ожеледиця. Особливо важко пересуватися автомобільним транспортом узимку, через важкий сніг утворюються вибоїни, що значно ускладнює рух.

Яким би автомобілем ви не володіли, ваш транспортний засіб у зимовий час піддається різним зовнішнім впливам, які негативно позначаються на всіх компонентах машини. Насамперед негативні температури впливають на всі рідини в автомобілі. Крім того, низькі тем¬ператури не сприятливо впливають на інші важливі компоненти ма¬шини. А через усе це відбуваються поломки і унеможливлюється рух автомобільним транспортом.

Надто жарка погода також шкодить автомобілю. Вплив прямих і мімічних променів може призвести до розтріскування приладової па¬ні ні. навіть крізь захисне покриття, оббивка салону може втратити . мій колишній блиск. Накачані шини в спеку більш схильні до проколів. Висока температура асфальту може викликати зайве напруження в слабких місцях покришки. Автомобіль, припаркований на сонці, потребує набагато більше часу на охолодження, ніж якщо він стоїть у тіні. Спека значно ускладнює роботу кондиціонера й потребує великих нищівних витрат.

Вплив природних факторів на морський транспорт. Україна оми¬вається Азовським і Чорним морями. Протяжність морського кордону становить 1959 км (чорноморського - 1559 км, азовського - 400 км). Для організації порту важливе значення має контур берегів. Зруч¬ні бухти потребують менших затрат для обладнання портових споруд. Коливання рівня моря має значення для плавання суден у мілководних морях, для встановлення навігаційних глибин, відміток портових те¬риторій та споруд. Рівень води змінюється під дією вітрів, припливів, відпливів та притоку річкових вод у гирлі річок, де розташовані мор¬ські порти. Згін та нагін води має велике значення для транспорту в мілкому Азовському морі, де вітри, які дмуть з берега, різко знижують рівень води, що стає значним ускладненням для руху суден. Північно- східні вітри знижують рівень води в районі порту Бердянськ на 0,45 м.

Великий вплив на морський транспорт здійснює хвилювання, з яким доводиться рахуватися при будівництві кораблів та портових споруд. Хвилі в океанах та відкритих морях бувають дуже високими, можуть досягати 8-10 м. Це трапляється рідко і в більшості випадків лише в океанах, але при будівництві кораблів дальнього плавання це треба обов’язково враховувати. Сильні вітри взимку утруднюють ро¬боту морського транспорту навіть у південних портах. Густі тумани знижують пропускну спроможність суден. Морські течії впливають на замерзання морів, приносячи то холодні, то теплі маси води, а також на швидкість суден. Якщо рейс здійснюється проти течії, то доводить¬ся долати опір води і використовувати більше пального.

Вплив природних факторів на річковий транспорт. Для внутрішнього водного транспорту важливе значення має режим річок, який залежить від того чи іншого джерела живлення. Великі річки зі складним режимом мають комбіноване живлення (підземне, дощове, снігове, льодовикове). У річок з переважно сніговим живленням (р. Дніпро) максимальний стік припадає на весну. Коливання рівня води в річках Має значення при виборі типу причальних споруд та впливає на їхнє розміщення.

Амплітуда коливання рівня підчас весняних паводків буває досить великою, досягаючи 5-15 м, а іноді й 20-30 м над най¬нижчим рівнем, який передує повені. Річкові шляхи нашої країни не митна використовувати цілий рік, внаслідок замерзання річок. Дніпро не використовується 98 днів протягом року. На річковий транспорт впливає стан ложа та звивистість річок. Звивистість річок робить шлях довшим. Тумани, невелика тривалість дня, сильні дощі негативно впливають на річковий транспорт. У найгірших випадках такі погодні умови призводять до простоїв суден.

Пилив природних умов на трубопровідний транспорт. Різке знижен¬им тиску в трубі (особливо в умовах від'ємних температур) здатне призвести до утворення газогідратної пробки. Гідрати газу утворюються в разі, якщо молекули води формують навколо молекул газу своєрідні скупчення і таким чином виникає структура, яка зовні нагадує лід. Тобто трубу закупорює тверда маса, через що рух газу припиняється. Найпоширеніші методи боротьби з такими явищами зводяться до використан¬ня Метанолу або моноетиленгліколю - для розтоплення гідратів.

Контрольні запитання

1. У чому полягає загальний вплив різноманітних природних факто¬рів на всі види транспорту?
2. Які особливості впливу природних умов на залізничний транспорт?
3. У чому полягає вплив довкілля на автомобільний транспорт?
4. Як впливає довкілля на повітряний транспорт?
5. Як впливають природні фактори на морський транспорт?
6. Як впливають природні фактори на річковий та трубопровідний транспорт?

План

1. Структура транспортної мережі та закономірності її розвитку.
2. Вплив виробничо – технічних комплексів на щільність транспортної мережі.
3. Диференціація транспортної мережі та класифікація шляхів сполучення.

l.

1. Транспортною мережею вважається сукупність транспортних зв’язків, у системі яких здійснюються пасажирські та вантажні перевезення. Мережа шляхів сполучення – це сукупність усіх шляхів, які з’єднують населені пункти країни чи окремого регіону.

Географи по – різному дивилися на формування транспортної мережі. Німецький географ Александер фон Гумбольт, виходячи із зональності географічних явищ, установлював переважання меридіональних напрямків у транспортній мережі. Німецький географ Фрідріх Ратцель вважав, що сполучення уздовж паралелей повинні переважати над меридіональними. Головним та вирішальним фактором, який визначає закономірності в розміщенні транспортних шляхів, є розвиток та розміщення виробничих сил країни та транспортні зв’язки між окремими регіонами.

Конфігурація та розвиток транспортної мережі на кожному історичному етапі відповідає розміщенню основних економічних центрів та регіонів. Будівництво нової транспортної мережі повинно випереджати створення нових промислових об’єктів, міст та освоєння сільськогосподарських земель. Структура транспортної мережі в різних країнах, їх економічних районах відрізняється залежно від суспільно –історичних, природних та економічних умов. Сприятливі природні передумови впливали на створення в деяких країнах великої мережі внутрішніх та зовнішніх сполучень. Однак більша частина внутрішніх водних шляхів у загальній протяжності транспортної мережі країни не завжди відповідає високій частці їх транспортної роботи.

Нідерланди – єдина країна, де внутрішні водні шляхи мають першорядне значення, а за транспортною роботою майже такі самі як залізничний транспорт. У цій державі специфічні фактори розвитку економіки. Нідерланди не мають достатньої бази сировини та енергетики, важка промисловість ґрунтується на дешевій імпортній сировині. Розташування Нідерландів у гирлі річок Рейну, Маасу та Шельди забезпечує широкі торговельні зв’язки по цих річках з економічно розвиненими країнами Західної Європи. Річки Нідерландів завдяки вологому клімату, слабкій випаровуваності та рівнинному рельєфу місцевості повноводні протягом усього року і майже не замерзають.

У США близько 50000 км. внутрішніх водних шляхів. З них особливо важлива система Великих озер, які з’єднуються річками та глибокими каналами. По них перевозяться близько 70% усіх вантажів, що доставляються внутрішнім водним шляхом. Наприклад із залізорудного району Міссейбі транспортується багато залізної руди до металургійних центрів США.

На землях України відчувається дуже потужний потенціал річок. Довжина річкових судноплавних експлуатованих шляхів доходить до 6,5 тисячі км, у тому числі 2000 км – канали. По річках Дніпро та його найбільших притоках – Десна та Припять здійснюється до 90% перевезень річковим транспортом.

2. Від рівня розвитку виробничих сил та їх розміщення в цілому залежить транспортна мережа України. Також не останню роль у формуванні транспортної мережі відіграють економіко – географічні особливості регіонів. Економічний тип господарства також висуває певні вимоги до формування транспортної мережі, її щільності та конфігурації. Залізничні мережі розвинені в районах з переважним розвитком важкої промисловості: гірничодобувна, чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість.

У регіонах лісової промисловості переважає водний транспорт. Особливо в районах європейської Півночі. Залізнична мережа в цих районах рідкісна, обслуговує в основному зовнішні зв’язки.

У регіонах з переважаючим розвитком аграрного сектора економіки застосовується автомобільний транспорт. Інтенсивність руху транспорту осилюється в період збору врожаю. В економічних районах, які поєднані значним комплексом великих та дрібних промислових підприємств застосовуються різні види транспорту: автомобільний – залізничний, автомобільний – водний.

3. У процесі розвитку промислових сил країни та окремих її регіонів змінюється конфігурація транспортної мережі та роль окремих видів транспорту в економіці регіону.

У процесі свого розвитку транспортна мережа диференціюється за технічним станом шляхів та їх спроможністю перевозити масову кількість вантажів.

Умовно розрізняють три стадії формування мережі сухопутних доріг транспортного вузла:
1. Мережа однакових доріг(променеподібних спрямованих до одного центру (економічного або адміністративного).
2. Мережа різних доріг(головні(переважно радіального спрямування) та відокремлені дороги).
3. Складна транспортна мережа(різні види шляхів, від нижчих до найвищих технічних класів).

Усі залізниці нормальної колії поділяються на 3 категорії:
- залізниці з великою провізною спроможністю або великим пасажирським рухом.
- залізниці на яких зростання та темпи перевезень невеликі ( менші ніж у категорії доріг І), але можуть збільшитися в перспективі.
- залізниці місцевого значення з малою вантажопідйомністю на далеку перспективу.

Класифікація внутрішніх водних шляхів:
- магістралі переважно для масових транзитних перевезень вантажів та пасажирів між економічними районами.
- міжрайонні – для перевезення вантажів та пасажирів між економічними районами.
- внутрішньорайонні (місцевого значення) – перевезення пасажирів та вантажів всередині економічних районів.
- під’їздні – малі річки, які передають вантажі на великі водні магістралі.

Класифікація морських шляхів:
а) міжнародні океанські.
б) міжнародні морські регіональні – для плавання в окремих морських басейнах ( Балтійського, Середземного морів).
в) каботажні – між портами однієї держави.

У межах однієї держави розрізняють такі види плавання:
- закордонне – між іноземними портами своєї країни, які знаходяться в різних морях.
- великий каботаж – між портами своєї країни, які знаходяться в різних морях.
- малий каботаж – у межах своєї держави між портами одного моря.

Класифікація автомобільних доріг.

1. Дороги державного значення:
- міжнародні дороги, які забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.
- національні дороги, які з’єднують столицю з адміністративними центрами областей та адміністративні центри між собою, великі промислові центри держави з міжнародними автомобільними дорогами.
- регіональні дороги, що з’єднують столицю з адміністративними центрами областей та містами державного підпорядкування.

2. Дороги місцевого значення:
- територіальні ( з’єднують адміністративні центри областей між собою, з адміністративними центрами районів, містами обласного підпорядкування;
- районні ( з’єднують адміністративні центри районів з адміністративними центрами сільських та селищних рад у межах району);
- сільські – автомобільні дороги, що з’єднують адміністративні центри сільських населених пунктів з іншими населеними пунктами в межах району, інші населені пункти між собою.

Повітряний транспорт – розрізняють лінії міжнародні, міжрайонні та місцеві.

Контрольні запитання

1.Яка структура та закономірності розвитку транспортної мережі?
2 Яким чином проявляється вплив виробничо – територіальних комплексів на щільність транспортної мережі?
3 У чому полягає диференціація транспортної мережі?
4 За якими параметрами здійснюється класифікація залізниць?
5 Які види морських та внутрішніх водних шляхів?
6 Як здійснюють класифікацію автомобільних доріг та повітряних ліній?

План.

1. Утворення транспортних зв'язків
2. Класифікація транспортних зв'язків
3. Транспортна система, її класифікацій та структура

1. Транспортні зв'язки утворюються в процесі виробництва та обміну між окремими районами і пунктами. Вони виражаються через на¬прямок і розміри вантажного або пасажирського обміну і показують, з яких районів або пунктів відправляється певна кількість вантажів чи пасажирів і куди вони надходять. Вантажні транспортні зв'язки між кореспондуючими пунктами або районами можуть бути представлені як за окремими видами вантажів, так і в сумарному вираженні. Транс¬портні зв'язки виникають у вантажоутворюючих пунктах промислових, сільськогосподарських, лісозаготівельних підприємствах, а також у різних організаціях та установах торгової, постачальницької, будіве¬льної та культурно-освітньої мережі, тобто там, де потрібно перевози¬ти вантажів.

Транспортні зв'язки враховуються за окремими видами транспор¬ту і можуть бути підсумовані за всіма видами транспорту для окремих пунктів або районів.

Світова транспортна система:
- Всі шляхи сполучення
- Транспортні підприємства
- Транспортні засоби

На залізничному і водному транспорті зв'язки окремих підприємств та організацій виражаються у відправленні і прибутті вантажів станцій, пристаней, портів, через які виробляються транспортні опера¬ції.

Міжрайонний обмін вантажів обчислюється підсумовуванням міжстанційної (міжпристанської та міжпортової) кореспонденції за районами. Транспортні зв'язки з автомобільного транспорту враховуються за окремими вантажостворюючими точками і підсумовуються по пун¬ктах і районах

Транспортні зв'язки між районами та пунктами виробництва й споживання залежать від розвитку продуктивних сил, а отже, і від ви¬робничих відносин. Географія цих зв'язків змінюється залежно від су¬спільно-політичного та економічного розвитку країни. Транспортні зв'язки обумовлюються економіко-географічними особливостями районів. З цими особливостями пов'язані види вантажів, напрямок і розміри їх вивезення або завезення. Наприклад, транс¬портні зв'язки по вугіллю залежать від розміщення вугільних баз, роз¬мірів видобутку, якості вугілля, собівартості видобутку і перевезення, розміщення центрів споживання та від їхніх потреб в окремих марках вугілля.

Розміри й географічне розміщення міжрайонних та внутрішньорайонних зв'язків в основному залежать від таких факторів розміщення виробництва; розміщення пунктів споживання і баз зберігання; технологічних особливостей виробництва, пов'язаних з норма¬ми споживання палива і сировини; технічної структури підприємств; планування розподілу, обміну та перевезень.

Нераціональні транспортні зв'язки виявляються при невідповід¬ності розвитку і розміщення виробництва паливних, сировинних та інших баз або при відставанні цих баз від потужності виробництва. Внаслідок технічної структури підприємств продукти, одержувані з одного й того самого виду сировини, можуть йти в зустрічних напрямках.

Типи регіональних транспортних систем:
- Європейська
- Азіатська
- Євроазіатська
- Північноамериканська

2. Транспортні зв'язки можна класифікувати за призначенням, видом вантажу та видом транспорту.

За призначенням розрізняються транспортні зв'язки:
- міжнародні;
- міжрайонні;
- місцеві;
- внутрішньогосподарські.

До поняття міжрайонних зв'язків входить обмін вантажами й па¬сажирами між економічними районами та областями.

Місцеві зв'язки - це транспортний обмін між пунктами, розташо¬ваними в межах одного економічного району, області.

Внутрішньогосподарські транспортні зв'язки - це зв’язки всере¬дині окремого господарства: промислового підприємства, сільгосппід¬приємства, ліспромгоспу і т. д.

У класифікації транспортних зв’язків за видами вантажу виділяють зазвичай масові вантажі, на які в загальному вантажообігу країни чи району припадає значна частка. Для кожного виду транспорту ви¬діляються різні види вантажу. Для окремих районів спеціально аналізуються ті вантажі, які хоч і складають в загальному вантажообігу країни невелику частку, але мають велике значення в певному районі.

За видами транспорту розрізняються транспортні зв'язки залізни¬чні, внутрішні водні, морські та автомобільні.

Транспортні зв'язки на автомобільному транспорті характеризуються за групами вантажів: промислові, сільськогосподарські, лісові, будівельні, вантажі торгової мережі. Таке групування вантажів, прийняте в економічних дослідженнях, викликає плутанину, адже як вантажі торгової мережі можуть бути промисловими, лісовими, сільськогосподарськими та будівельними.

Залізничні транспортні зв’язки вивчаються за всіма основними видами їх призначення. При спеціальних дослідженнях вивчається також і міжстанційна кореспонденція вантажів і пасажирів.

Транспортні зв’язки внутрішнього водного транспорту зазвичай локалізуються в межах річкових басейнів. В окремих районах, де є водний зв'язок між річковими басейнами, міжрайонні транспортні зв'язки ширші. Велике значення для визначення нераціональних вод¬них транспортних зв'язків мас вивчення міжпристанської і міжпортової кореспонденції вантажів. В автомобільному транспорті вивчаються головним чином транспортні зв'язки між кореспондуючими вантажоутворюючими точками.

Вивчення транспортних зв'язків дає можливість:
- установити, наскільки існуючі та перспективні транспортні зв'язки відповідають сучасній конфігурації транспортної мережі;
- з’ясувати головний напрямок транспортних зв'язків, а отже, й напрямок найважливіших шляхів, та дати економічне обгрунтування для їхньої реконструкції або нового будівництва;
- виявити нераціональні транспортні зв'язки;
- з’ясувати питання координації окремих видів транспорту.

Для того, щоб скоротити відстань пробігу вантажу, слід проаналі¬зувати транспортні зв’язки, зіставивши їх із сучасною транспортною мережею, особливо при дослідженні автошляхів.

3. Транспорт як система складається з двох підсистем: транспорт загального користування і транспорт незагального користування.

Транспорт загального користування (магістральний транспорт) - це галузь господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей господарського комплексу і населення в перевезеннях вантажів і пасажирів. Поняття транспорт загального користування розповсюджується на залізничний транспорт, водний (морський і річковий), автомобільний, повітряний і трубопровідний.

Транспорт незагального користування — внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, які належать нетранспортним підприємствам, і є, як правило, складовою частиною пев¬них виробничих систем. Виробничий транспорт забезпечує зв’язок з транспортом суспільного користування через транспортні засоби, під’їзні й технологічні шляхи і т. д.

Різні види транспорту під час здійснення перевезень взаємо¬пов’язані і взаємозалежні , вони формують транспортну систему, яка різниться за рівнем складності. Виділяють такі рівні складності транс¬портних систем:
мікросистеми - маятникові маршрути зі зворотним пробігом, на яких використовується не більш одного транспортного засобу;
особливо малі системи - кільцеві і маятникові маршрути з одним транспортним засобом, на яких у зворотному напрямку транспорту¬ється вантаж із частковою або повного завантаженістю транспортного засобу;
малі системи - кільцеві та маятникові маршрути з різною кількіс¬но транспортних засобів, які виконують роботу незалежно від інших маршрутів (тобто транспортні засоби «прив’язані» до маршруту, сис¬теми функціонують ізольовано);
середні системи - сукупність декількох малих систем, можливо з різними видами транспорту, діяльність яких підлягає загальній меті й розписана єдиним технологічним графіком (функціонує на користь одного клієнта);
великі системи - загальна кількість маршрутів перевезень на ко¬ристь різних клієнтів, які обслуговуються одним транспортним підп¬риємством (конкретний транспортний засіб може бути одночасно або послідовно задіяний у перевезеннях, які здійснюються за різними графіками);
особливо великі системи - загальна кількість маршрутів переве¬зень на користь різних клієнтів, які обслуговуються різними транспор¬тними підприємствами (зокрема, різними видами транспорту). У цих системах на окремих маршрутах на користь одного клієнта можуть бути задіяні транспортні засоби різних видів і власників.

Переваги та недоліки видів транспорту наведені в таблиці:

Вид	Переваги	Недоліки
Залізничний	Висока провізна і пропуск¬на спроможність. Незалежність від клімату. Низькі тарифи. Висока швидкість доставки.	Обмежена кількість перевізни¬ків. Матеріаломісткість і енергоємність перевезень. Низька доступність до кінцевих точок продажу. Недостатньо високе збереження вантажу.
Морський	Можливість міжконтинентальних перевезень. Низька собівартість. Висока перевізна і пропус¬кна спроможність. Низька капіталоємність.	Обмеженість перевезень. Невелика швидкість. Залежність від погодних умов. Жорсткі вимоги до упаковки та кріплення вантажів.
Внутрішній водний	Висока провізна здатність. Низька собівартість.	Обмеженість перевезень. Невелика швидкість. Залежність від погодних умов. Жорсткі вимоги до упаковки та кріплення вантажів.
Автомобільний	Висока доступність. Можливість доставки ван¬тажу «від дверей до дверей». Гнучкість, маневреність, динамічність. Високе збереження вантажів.	Низька продуктивність. Залежність від дорожніх умов; Висока собівартість на великі відстані.
Повітряний	Щонайвища швидкість до¬ставки вантажів. Висока надійність доставки.	Висока собівартість перевезень. Щонайвищі тарифи. Висока капіталоємність.
Трубопровідний	Низька собівартість при високій пропускній спромо¬жності. Високий ступінь збережен¬ня вантажів.	Вузька номенклатура належних транспортуванню вантажів (рідини, гази, емульсії).

Контрольні запитання

1. Світова транспортна система та її складові.
2. Від яких факторів залежать розміри й географічне розміщення міжрайонних та внутрішньорайонних зв'язків?
3. Які є типи регіональних транспортних систем?
4. Класифікація транспортних зв'язків за призначенням.
5. Класифікація транспортних зв'язків за видами транспорту.
6. Як вивчаються транспортні зв'язки?
7. Які є рівні складності транспортних систем?
8. Які переваги й недоліки різних видів транспорту?

План.

1. Маршрути та їх характеристики
2. Вибір маршруту руху.
3. Види маршрутів, їх класифікація та характеристика.
4. Транспортні коридори.

1.Залежно від напрямку руху вантажопотоки поділяються на прямі (від підготовчих забоїв до поверхні) та зворотні (від поверхні до робо¬чих місць). Види вантажопотоків:
- безперервний нерівномірний;
- безперервний рівномірний;
- періодичний (циклічний);
- одиночний - з одного джерела;
- сукупний - з декількох джерел.

Маршрутизація транспортних потоків - це сукупність процедур з вибору характеристик шляху проходження транспортних засобів, при яких будуть виконуватися логістичні правила доставки вантажів.

Завдання маршрутизації стає особливо актуальним при багатоваріантності розподілу вантажних потоків. Її постановка необхідна, насамперед при використанні автомобільного транспорту з огляду на те, що мережа автомобільних доріг досить широка й дає можливість досягати пункту призначення різними шляхами залежно від умов ру¬ху. Значно меншою мірою це завдання актуальне для повітряного або морського транспорту, оскільки в світі існує система сформованих стійких ліній (гак званих торгових шляхів, або транспортних коридо¬рів), якими користуються в практиці вантажоперевезень найчастіше. 1 зовсім мале її значення для річкового, залізничного та трубопровідно¬го транспорту, де вибір маршруту обмежений наявністю та протяжніс¬тю шляхів сполучення на певній території.

При організації доставки вантажів слід попередньо визначитися з вибором таких ключових питань:
- маршрут руху;
- вид транспорту і транспортні засоби;
- перевізник;
- технологія транспортування.

Маршрут (від франц. marchе - хід, рух вперед та route - дорога, шлях) - шлях прямування транспортних засобів.

Маршрутам притаманні такі характеристики: вузлові точки (поча¬ткова, кінцева, проміжні), напрямок руху, траєкторія, дальність, скла¬дність (ризикованість), стійкість, гнучкість.

У вузлових точках транспортні потоки формуються, перетворю¬ються і погашаються. До вузлових точок належать:
- склади, термінали;
- зупинки, станції, порти тощо;
- вантажні території (двори, майданчики, пункти);
- місця промислу, видобутку, переробки, накопичення й розпо¬ділу, виробництва, торгівлі тощо.

Наприклад, потоки можуть формуватися на складах відправки (склад готової продукції виробничого підприємства), перетворення - на терміналах перевалки з локального (автомобільного) транспорту на магістральний (залізничний, водний або повітряний), погашення - на складі призначення (склад приймання торговельної мережі).

Напрямок руху - це переміщення щодо певних орієнтирів (сторін світу, географічних, адміністративних, інфраструктурних об'єктів і т. д.). Наприклад, перевезення за маршрутами Азія - Європа, Київ - Мі¬нськ тощо.

Траєкторія - це лінія або фігура, яку описує транспортний засіб під час руху (пряма, дуга, ламана, багатокутник, еліпс та ін.). Напри¬клад, рух по прямій логістично більш виправданий, ніж рух по криво¬лінійній траєкторії, тому в рамках внутрішньоконтинентальних масо¬вих перевезень там, де можливо, переважно використовується залізни¬чний, а не річковий транспорт, оскільки прокладають залізниці випря¬млені, а створені природою водні шляхи (річки) мають великий сту¬пінь кривизни. Крім того, швидкість руху залізничного транспорту значно вища, ніж річкового.

Дальність - це протяжність шляху проходження транспортного засобу. Прийнято виділяти короткі (до 100 км або в межах населених пунктів, районів і між ними), середні (від 100 до 1000 км або в межах областей, країв, республік, округів і між ними) і далекі (понад 1000 км або в межах країн і між ними) відстані.

Складність (ризикованість) - це сукупність умов руху, до яких належать:
- рельєф місцевості;
- клімат;
- стан інфраструктури;
- необхідність зміни виду транспорту;
- митні, прикордонні, адміністративні режими;
- економічна, техногенна, природно-екологічна, політична, вій¬ськова, кримінальна обстановка і т. д.

2.Вибір маршруту руху транспортних потоків у ланцюгах поставок пов'язаний з вибором виду транспорту й транспортних засобів. Альте¬рнативу при виборі визначає наявність взаємозамінних видів транспо¬рту, завдяки чому недоліки одного виду компенсуються перевагами іншого ]. Порівняння окремих видів транспорту проводиться в розрізі декі¬лькох критеріїв, включаючи:
- вантажопідйомність - максимальна нетто-маса вантажу, що перевозиться на даному транспортному засобі;
- пропускну здатність - кількість одиниць транспорту, що про¬ходять за одиницю часу через транспортну систему;
- провізну спроможність - кількість одиниць вантажу, що про¬ходять за одиницю часу через транспортну систему;
- швидкість руху - середня технічна швидкість, тобто відстань, яку проходить транспортній засіб за одиницю часу;
- відстані - економічно ефективні дальності рейсів;
- регулярність - сталість перевезень протягом певного часу;
- капіталовкладення - одноразові витрати на впровадження тех¬нологій та освоєння перевезень на початковому етапі;
- тарифи (вартість перевезення) - поточні витрати на транспор¬тування;
- якість доставки - 100-відсоткова надійність за часом прибуття в пункт призначення при збереженні вантажу;
- маневреність - можливість оперативно змінювати параметри руху за необхідності;
- універсальність - здатність перевозити різні види вантажів;
- час підготовчо-заключних операцій - термін, необхідний для початку і завершення процесу транспортування;
- наявність під'їзних шляхів - транспортний зв'язок між місцем відвантаження/призначення і магістраллю;
- сезонність, клімат - можливість функціонувати або не функці¬онувати цілий рік.

На основі порівняльного аналізу переваг і недоліків окремих ви¬дів транспорту визначаються сфери їх доцільного застосування.

Тенденції регіоналізації та інтернаціоналізації бізнесу призводять до ускладнення ланцюгів поставок, розширення географії перевезень та збільшення дальності маршрутів. Відповідно до цього в організації транспортування відбувається перехід від простих прямих перевезень до змішаних, виникає необхідність перевалки вантажів з одного виду транспорту на інший, наприклад, з морського або залізничного на ав¬томобільний.

3.Види маршрутів, їх класифікація та характеристика наведені в таблиці.

Ознака	Види маршурутів	Характеристика маршруту
Конфігурація	Лінійний (прямий)	Одна початкова і одна кінцева, що не збігаються між собою, точки. Рух здій¬снюється від пункту відправлення до пункту призначення
	Віяловий (сукупність лінійних)	Одна або кілька початкових і одна або декілька кінцевих, що не збігаються між собою, точок. Рух здійснюється від одного пункту відправлення до кількох пунктів призначення або від декількох пунктів відправлення до одного пункту призначення
Циклічність	Радіальний	Початкова і кінцева точки збігаються. Рух від пункту відправлення до пункту призначення і назад здійснюється за одним і тим самим шляхом
	Кільцевий	Початкова і кінцева точки збігаються. Рух здійснюється по замкнутому кон¬туру, проходячи через проміжні точки, з поверненням у початкову точку
	Маятниковий	Багаторазова циркуляція між двома кінцевими пунктами. Рух туди і назад здійснюється за одним і тим самим або різними шляхами
Використання Проб про	3 повністю навантаженим пробігом	Рух з вантажем на циклічних маршру¬тах на всьому протязі від точки відп¬равлення до точки призначення з усіма проміжними точками
	3 частково навантаженим пробігом	Частина зворотного або ряду проміж¬них пробігів на циклічних маршрутах здійснюється без вантажу
	3 холостим пробігом	Зворотний або ряд проміжних пробігів на циклічних маршрутах цілком здійс¬нюються без вантажу
Мета руху	Розвізна	Рух з вантажем від одного постачаль¬ника декільком споживачам
	Збірна	Рух з вантажем від декількох постача¬льників одному споживачеві
	Збірно-розвізна	Рух з вантажем від декількох постача¬льників декільком споживачам

Вибір технології транспортування - заключний етап маршрути¬зації транспортних потоків - припускає обґрунтування комплексу опе¬рацій транспортування та обслуговування транспортних потоків на маршруті слідування.

4. Комплексне визначення маршрутизації транспортних потоків -це формування так званих транспортних коридорів.

У логістиці транспортний коридор слугує для забезпечення зв'яз¬ності і безперервності транспортного потоку, а також його безпереш¬кодного проходження на певному напрямі, тому він відіграє важливу роль у формуванні каналу руху товару і побудови ланцюгів поставок. Транспортні коридори є підсистемою транспортної логістичної систе¬ми в складі регіональної (мезологістичної), національної (макрологістичної), глобальної (мегалогістичної) систем.

Транспортні коридори являють собою сукупність магістральних транспортних комунікацій з відповідною інфраструктурою, що пов'я¬зують великі транспортні вузли, в яких використовуються різні види транспорту, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів як у національному, так і в міжнародному сполученні на напрямках їх най¬більшої концентрації.

За часом дії транспортні коридори можуть бути:
разовими - призначені для одноразового проходження транс¬портного потоку, наприклад, повітряні коридори для матеріально- технічного постачання регіонів в умовах надзвичайних ситуацій;
тимчасовими - функціонують протягом певного періоду часу, наприклад, сезонні, що забезпечують постачання на великі промисло¬ві, будівельні об'єкти;
постійними - стійко існуючі транспортні зв'язки між регіона¬ми, обґрунтовані з економічної, соціальної, політичної точок зору.

Крім того, транспортні коридори розрізняються:
а) за масштабами охоплення територій - національні, міжнаро¬дні і т.д.;
б) за видом основного використовуваного транспорту - автомобі¬льні, залізничні, морські, повітряні.

Контрольні запитання

1. Види вантажопотоків та їхні види.
2. Маршрутизація транспортних потоків та її особливості.
3. Які критерії використовуються для порівняння окремих видів транспорту?
4. Що таке транспортні коридори? їхня класифікація.
5. Які є види маршрутів? їхня класифікація та характеристика.

Лекція №15. Зовнішньоекономічні зв’язки України.